Ірена Ігорівна Карпа - Baby travel. Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою

мені вже звідси було видно, як у робочих почали нервово смикатися очка. І тут мені прийшло в голову спонтанне: увімкнути на телефоні відеозапис пісеньки з Кориного новорічного ранку, котрий вони так люблять. Оте саме злогребуче, вісімсот мільйонів разів уже прослухане «Круг ялиночки підем, хороводи поведем», де ні автора тексту, ні виховательок не знітили чомусь форми дієслів «підем» і «поведем», а моїх дітей абсолютно влаштовує слово «хоговохи», яке вони чують замість хороводів і співають з чистою голландсько-івритською вимовою.

Так чи інакше, діти, як ті щурі за Нільсом в мультику, пішли за своєю пісенькою прямісінько до хати.

16. Шукайте нестандартний підхід. Здивуйте їх. Зробіть щось, чого вони не очікували.

Бо ж усі на світі людські скандали відбуваються за одним і тим самим, тисячоліттями накатаним сценарієм. «Я тобі слово – ти мені два!» – не раз кричала на вас ваша мама. Ну і так воно у нас пішло-поїхало, у людей, все це давним-давно описала трансакційна психологія. Вона ж радить вибивати табуретку з-під ніг накатаного сценарію в надзвичайно тупий, але дієвий спосіб – сказати щось несподіване, щось таке, що задіє здоровий глузд людини.

От б’є вас ваша мати березовим прутом із приводу того, що у всіх діти як діти, а в тебе досі нема квартири в кредиті, а ви: «Мамо, ти так чудово борщ вариш! А капусту коли кидаєш – до картоплі чи після?» Мама вирішить, що ви повний ідіот, спитати з вас нічого і що вже виросло, то виросло. Зате відчепиться.

Те саме з вашими власними дітьми. Вимагає воно, хоч ти усрися, цукерочку, що її облизує недоступна вам чужа дівчинка, а ви їй р-раз: «Доцю, диви – НЛО полетіло!» І поки дитина буде думати, що то за слово таке з брутальних дев’яностих, її вже можна буде винести з зони ураження, зацікавивши попутно пташечками, листочками, телефоном чи телеграфом.

Легендарна французька лікар і педагог Дальто – а разом з нею викладачі на парах із педагогіки (яку я часто пропускала) – вчила нас підійматися до рівня дитячої душі. Недаремно ж діти просяться на ручки, коли їм зле, – хочуть бачити лице рідної людини. Так само можна присісти коло малюка, перебороти бажання роздерти йому пику від вуха до вуха чи відшмагати «щоби хоч само знало, чого плаче» і ввімкнути співчуття – бо воно і правда саме може не знати, чого воно плаче. Чи просто не може для себе оформити бажання, скаргу чи думку, аби до вас донести.

Спробуйте позадавати «наводящі питання». Щойно вдасться по складах сформулювати запит дитини до Всесвіту, як ви тут же його повторіть: «Так, я знаю, ти зараз дуже хочеш у басейн. І ми туди підемо». Важливо, аби була афірмація: «Трошки почекаємо і підемо». А вже ваше «трошки» може бути дуже невизначеним поняттям. Але обов’язково мусить бути оте «почекати».

У французів, згідно з Дракерман, взагалі ключове слово виховного процесу – attends (почекай). Діти повинні навчитися чекати. Люди без вихованого в дитинстві терпіння ризикують стати якщо не невдахами, то точно людьми, що страждатимуть більше за інших, варто їм буде не отримати всього й одразу.

Я от ненавиджу чекати – не навчили в дитинстві, – і ви не уявляєте, яку кількість нервів та енергії, що могла би бути застосована в значно більш конструктивному руслі, я витрачаю на багатоповерхову лайку і биття копитцем. Ну нічого, вчуся вже сама, свідомо – хоча так до кінця й не можу прийняти розтиражовану мудрість про те, що коли довго чекати на березі ріки, одного дня по ній попливуть трупи ваших ворогів.

17. Аби на трупи не перетворилися ваші нерви, слідуйте цим простим порадам.

Говоріть із дитиною, як із людиною, котра має право на власну думку. Просто спокійно поясніть їй, чому зараз ліпше зробити так, як радите ви. Я вже деколи до зовсім гротескного вдаюся: «Ні, ну ви звісно можете лишитися в машині, і коли вас забере міліція, з нею подружитися. Але я на вашому місці піднялася б додому і поїла борщик, який бабуся так для вас старалася зготувати. Вибирайте самі».

Кая, цей маленький троль, уже давно навчилася, як мене перехитрити. На моє «Хто маму любить, той відкусить шматочок м’яска і гарно його прожує, бо це дуже корисно і зробить із вас принцес… ну?» Кая просто може відрубати: «А я не юб’ю». Ех, шо тут попишеш? Не треба було так натхненно прогулювати педагогіку, видно.

П.

Подорожі з тваринами

– Кая, ну скільки можна? Не кради в Карми корм, не можна! Ти ж станеш собакою!

– А я хоцу…

– Що ти хочеш?

– Я хоцу стати собакою! Хоцу бути Камою, Камою!

А ви кажете, погане собаче життя…

Ну а що тут розказувати? Тварини – теж наші діти, куди вони без нас. Ми відповідальні за тих, кого приручили. І за тих, кого купили чи кого знайшли, – як у моєму випадку з Кармою, котру ще підлітком добрі людоньки вивезли в ліс і викинули в строгому нашийнику шипами досередини. Зачухане, хворе, голодне шарпейське дитя от-от ризикувало бути збитим вантажівкою чи роздерте вуличними псами.

Я взагалі не збиралася заводити собаку, пам’ятаю, і думала, що вона – щеня мастифа чи які там ще плісировані собаки бувають. Вона була така худюща на тій окружній дорозі (видно, довго лісом бігала без їжі), що мені хотілося просто її нагодувати. А відтак якось інстинктивно я прищепила карабіном ручку від сумки до її ошийника і збагнула: все, тепер це моя відповідальність. Відвівши її до моєї крихітної тоді машини, сяк-так запхавши на переднє сидіння й переконавшись, що собака миттєво там заснула, звернувшись калачиком, я зрозуміла ще одне: це буде чудовий компаньйон для подорожей.

Ну і правда, люди звикли чогось розглядати тварин як перешкоду для вільного пересування. Воно частково так – якщо ви подорожуєте літаком. Перевезти великого собаку часто коштує дорожче, ніж перевезти вас самих, я вже мовчу про карантини, щеплення, папери, купівлю переноски і стрес самої тварини, котру в довгих перельотах, як-от до Америки, взагалі відправляють вантажним рейсом із добою очікування в Лондоні. Ми на це не змогли наважитися, до речі – Карма і так травмована, перші роки жила в постійній тривозі, що її знову покинуть. Та й мучити отак тварину заради місяця вакацій сенсу нема. Хіба що переїздити назавжди, то треба вже потерпіти разок.

А от уродів, що приходять до ветеринарів із здоровою дорослою твариною